У процесі діяльності підприємства відбувається безліч різних господарських процесів: надходять сировина та матеріали, виробляється та реалізується продукція, нараховується та видається зарплата тощо. Щоб правильно відобразити в обліку численні господарські операції їх групують за однорідними господарськими ознаками. Для такого угруповання використовуються бухгалтерські рахунки. Перелік усіх рахунків, що змінюються у бухгалтерському обліку, наведено у типовому плані рахунків.

Залежно від цього, облік яких коштів ведеться на бухгалтерських рахунках, вони поділяються на:

Активні рахунки

На активних бухгалтерських рахунках ведеться облік активів підприємства (наявності, надходження та вибуття господарських коштів).

Схема активного рахунку

Дебет	Кредит
сальдо початкове- залишок господарських коштів на початок звітного періоду
Обіг по дебету- сума господарських операцій, що викликають збільшення господарських коштів підприємства протягом звітного періоду	Оборот за кредитом- сума господарських операцій, що спричиняють зменшення господарських коштів підприємства протягом звітного періоду
Сальдо кінцеве- залишок господарських коштів на кінець звітного періоду

Сальдо кінцеве розраховується за такою формулою:

Ск = Сн + Од - Ок

Активні рахунки мають такі особливості:

• початкове сальдо завжди дебетове і показує наявність коштів на початок звітного періоду;
• обороти по дебету відбивають отримання коштів;
• обороти за кредитом відображають зменшення коштів;
• сальдо кінцеве завжди дебетове та показує залишок коштів на кінець звітного періоду;
• на активних рахунках відбивається наявність та рух господарських коштів та майна підприємства.

До основних активних рахунків відносяться:

• 01 Основні засоби;
• 04 Нематеріальні активи;
• 10 Матеріали;
• 20 Основне виробництво;
• 43 Готова продукція;
• 50 Каса;
• 51 Розрахункові рахунки;
• 52 Валютні рахунки;
• 58 Фінансові вкладення;

Пасивні рахунки

На пасивних бухгалтерських рахунках ведеться облік джерел господарських коштів.

Схема пасивного рахунку

Дебет	Кредит
	сальдо початкове
Обіг по дебету- сума господарських операцій, що спричиняють зменшення джерел освіти господарських коштів протягом звітного періоду	Оборот за кредитом- сума господарських операцій, що спричиняють збільшення джерел освіти господарських коштів протягом звітного періоду
	Сальдо скінчене- залишок джерел освіти господарських коштів на кінець звітного періоду

Сальдо кінцеве розраховується за такою формулою:

Ск = Сн + Ок - Од

Пасивні рахунки мають такі особливості:

• Сальдо початкове кредитове завжди і показує величину капіталу або наявність зобов'язань підприємства на початок звітного періоду;
• Обороти за дебетом показують зменшення капіталу чи зобов'язань підприємства;
• Сальдо кінцеве завжди кредитове та показує величину капіталу чи наявність зобов'язань підприємства на кінець звітного періоду;
• На пасивних рахунках ведеться облік джерел освіти господарських коштів підприємства, тобто. капіталу чи зобов'язань.

До основних пасивних рахунків відносяться:

• 60 Розрахунки з постачальниками та підрядниками;
• 66 Розрахунки за короткостроковими кредитами та позиками;
• 67 Розрахунки за довгостроковими кредитами та позиками;
• 68 Розрахунки з податків та зборів;
• 69 Розрахунки із соціального страхування та забезпечення;
• 70 Розрахунки з персоналом з праці;
• 80 Статутний капітал;
• 82 Резервний капітал;
• 83 Додатковий капітал;
• 99 Прибутки та збитки.

Активно-пасивні рахунки

Призначені для одночасного обліку як майна, і джерел його формування.

Схема активно-пасивного рахунку

Дебет	Кредит
сальдо початкове- залишок майна на початок звітного періоду	сальдо початкове- залишок джерел освіти господарських коштів на початок звітного періоду
Обіг по дебету- можуть відображатися операції або щодо збільшення майна, або щодо зменшення залишків	Оборот за кредитом- можуть відображатися операції або зменшення майна, або збільшення джерел
Сальдо скінчене- залишок майна на кінець звітного періоду	Сальдо скінчене- залишок джерел на кінець звітного періоду

До основних активно-пасивних рахунків відносять:

• 71 Розрахунки з підзвітними особами;
• 75 Розрахунки із засновниками;
• 76 Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами;
• 99 Прибутки та збитки.

Якщо підприємству мають інші організації чи окремі особи, цих боржників називають дебіторами, які заборгованість підприємству - дебіторської.

Якщо підприємство користується позиковими чи залученими коштами, воно має кредиторську заборгованість перед іншими організаціями чи окремими особами, які йому є кредиторами.

Кредиторам має підприємство, а дебітори винні самому підприємству.

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

Це об'єднання рахунків у групи за принципом однорідності економічного змісту, що відображаються в них показники майна, зобов'язань та господарських операцій.

Рахунки класифікують:

1. За будовою(Активні, Пасивні, Активно-пасивні);
2. За економічним змістомрозрізняють рахунки майна та джерел його освіти, а також за господарськими операціями у сферах постачання, виробництва та реалізації;
3. За призначенням:

• • Інвентарні- для обліку майна організації завжди активні. Облік ведеться у грошових та натуральних вимірювачах;
  • Грошові- для обліку коштів, завжди активні. Облік ведеться лише у грошах;
  • Розрахункові рахунки- Призначені для обліку всіх видів розрахунків. Облік ведеться у грошах. Практично всі активно пасивні;
  • Регулюючі- Уточнюють оцінку окремих видів майна. Облік ведеться у грошах. Завжди пасивні;
  • Збірно-розподільчі- призначені для обліку непрямих витрат, які потребують попереднього розподілу. Завжди активні;
  • Звітно-розподільчі- призначені для розподілу витрат між звітними періодами;
  • Калькуляційні- призначені для обліку та контролю витрат та для визначення собівартості;
  • Операційно-результативні- призначені виявлення результату господарську діяльність. Активно-пасивні. Облік ведеться у грошах;
  • Фінансово-результативні- призначені для обліку накопичення та втрат як фінансового результату. Рахунки активно-пасивні;
  • Фондові рахунки- призначені для обліку та контролю за капіталом підприємства. Завжди пасивні.

Бухгалтерські рахунки також можна поділити на дві групи:

1. Балансові рахунки- це все балансові рахунки, об'єднані в одну систему, що мають кореспонденцію між собою та забезпечують облік усієї фінансово-господарської діяльності організації;
2. Забалансові рахунки- це рахунки, залишки якими входять у баланс, а показуються з його результатом, тобто. за балансом. Облік ними ведеться без використання методу подвійний записи. Записи робляться у спеціальних відомостях за графами Парафія та Витрата. У плані рахунків нумеруються трьома занкам з 001 по 011. Призначені для обліку майна, що не є власністю організації.

Подвійний запис господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку

Подвійний запис- це запис, внаслідок якої кожна господарська операція відбивається на рахунках бухгалтерського обліку двічі, за дебетом одного рахунку та за кредитом іншого, взаємопов'язаного з ним рахунку на однакову суму. Метод подвійного запису зумовлює існування таких понять як кореспонденція рахунків та бухгалтерське проведення.

Кореспонденція рахунків- це взаємозв'язок між рахунками, що виникає за методу подвійного запису.

Бухгалтерська проводка- це оформлення кореспонденції рахунків, коли одночасно робиться запис за дебетом та кредитом рахунків у сумі господарської операції, що підлягає реєстрації.

Бухгалтерські проводки розрізняють:

• прості, тобто. запис робиться за дебетом одного рахунку та кредитом іншого.
• складні, тобто. сума розподіляється за дебетом кількох рахунків і відбивається за кредитом одного рахунки. Або дебітується один рахунок та кредитуються кілька рахунків.

Д51 К50 – кореспонденція рахунків;

Д51 К50 2000 – оформлення бухгалтерської проводки.

Синтетичні та аналітичні рахунки

У бухгалтерському обліку для отримання інформації використовують три види рахунків. За рівнем їх деталізації вони поділяються на синтетичні, аналітичні та субліки.

Синтетичні рахунки(Рахунки 1-го порядку) містять узагальнені показники про майно, зобов'язання та господарські операції організації з економічно однорідним групам у грошах.

Аналітичні рахунки(Рахунки 3-го порядку) - деталізують зміст синтетичних рахунків, відображаючи дані щодо окремих видів майна, зобов'язань та господарських операцій, виражених у натуральних, трудових та грошових вимірниках.

Субрахунки(рахунки 2 порядку) - є проміжними рахунками між синтетичними та аналітичними та призначені для додаткового угруповання аналітичних рахунків у межах даного синтетичного рахунку. Облік ведеться зазвичай, у грошах.

У бухгалтерському обліку використовуються синтетичний та аналітичний облік

Синтетичний облікце облік узагальнених даних бухгалтерського обліку про види майна, зобов'язань та господарські операції за певними економічними ознаками, що ведеться на синтетичних рахунках бухгалтерського обліку.

Аналітичний облік -це облік, який ведеться в особових та інших аналітичних рахунках бухгалтерського обліку, що групує детальну інформацію про майно, зобов'язання та про господарські операції всередині кожного синтетичного рахунку.

Взаємозв'язок між синтетичними та аналітичними рахунками

1. Початкове сальдо за всіма аналітичними рахунками, що відкриваються за даними синтетичного рахунку, дорівнює початковому сальду синтетичного рахунку, якому вони відкриті;
2. Обороти по всіх аналітичних рахунках, що відкриваються за даними синтетичного рахунку, повинні дорівнювати оборотам синтетичного рахунку;
3. Кінцеве сальдо за всіма аналітичними рахунками, відкритими за цим синтетичним рахунком, дорівнює кінцевому сальдо синтетичного рахунку.

Фондові рахунки призначені для обліку власних джерел освіти господарських засобів - капіталу підприємства та нерозподіленого прибутку. Фондовими ці рахунки називаються тому, що статутний та резервний капітал називають також статутним та резервним фондами.

80 "Статутний капітал"; 82 "Резервний капітал"; 83 «Додатковий капітал»; 84 "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)".

Зменшення капіталу та нерозподіленого прибутку відбивається на дебеті цих рахунків, а на кредиті – їх збільшення.

Схема фондового рахунку

на рахунку 80 «Статутний капітал»ведеться облік статутного капіталу підприємства, що формується за рахунок внесків засновників. Розмір статутного капіталу відбивається в установчих документах підприємства.

на рахунку 82 «Резервний капітал»відображається інформація про стан та рух коштів резервного капіталу. Резервний капітал утворюється за рахунок нерозподіленого прибутку, це страховий капітал підприємства, призначений для покриття збитків та інших непередбачених витрат.

на рахунку 83 «Додатковий капітал»відображається інформація про джерела освіти цього виду капіталу та використання його коштів. Додатковий капітал поповнюється з допомогою приросту вартості господарських коштів. Кошти додаткового капіталу можна використовувати збільшення статутного капіталу чи розподіл його коштів між засновниками.

на рахунку 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)»відображається інформація про наявність та рух сум нерозподіленого прибутку підприємства. Отримані протягом року прибуток або збитки відображаються на рахунку 99 «Прибутки та збитки», а наприкінці року залишок прибутку (або збиток) за рахунком 99 переноситься на рахунок 84 як нерозподілений прибуток (або непокритий збиток). Нерозподілений прибуток використовується на виплату доходів засновникам, збільшення резервного капіталу, покриття збитків та інші цілі.

Розрахункові рахунки

Розрахункові рахунки призначені для відображення взаємних розрахунків з іншими контрагентами – юридичними та фізичними особами.

Облік на розрахункових рахунках ведеться в аналітичному розрізі, тобто окремо з кожної організації або фізичної особи, з якими проводяться взаємні розрахунки. Розрахункові рахунки об'єднані в розд. 6 «Розрахунки» Плану рахунків можуть мати структуру пасивних чи активно-пасивних рахунків.

До пасивним розрахунковим відносяться такі рахунки:

66 «Розрахунки за короткостроковими кредитами та позиками»; 67 «Розрахунки за довгостроковими кредитами та позиками»; 68 «Розрахунки з податків та зборів»; 69 «Розрахунки із соціального страхування та забезпечення»; 70 «Розрахунки з персоналом з праці».

На цих рахунках відбивається кредиторська заборгованість підприємства, наприклад, банкам, бюджету, працівникам з праці і т.д.

Схема пасивного розрахункового рахунку

Рахунки 66 «Розрахунки за короткостроковими кредитами та позиками» та 67 «Розрахунки за довгостроковими кредитами та позиками»містять інформацію про отримані короткострокові, терміном трохи більше 12 міс, чи довгострокових, терміном понад рік, кредитів і позик. Відмінністю кредиту від позики є джерело отримання, для кредитів джерелами отримання є банки, а позик - це небанківські установи.

Рахунок 68 «Розрахунки з податків та зборів»призначений для ведення розрахунків з бюджетом з різних податків і зборів. Він містить субрахунки для кожного виду податків та зборів.

Рахунок 69 «Розрахунки із соціального страхування та забезпечення»призначений для ведення обліку єдиного соціального податку, який є виплатами до таких фондів: із соціального страхування, пенсійного забезпечення та обов'язкового медичного страхування.

Рахунок 70 «Розрахунки з персоналом з праці»призначений для розрахунків із працівниками підприємства з оплати праці, а також виплати доходів працівникам підприємства, які є його засновниками. Нараховані, але з виплачені у встановлений триденний термін суми заробітної плати депонуються, тобто. повертаються з каси до банку депонент. Аналітичний облік за рахунком 70 ведеться щодо кожного працівника підприємства.

Порядок обліку заробітної плати на рахунку 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці"

Усі господарські операції, пов'язані з нарахуванням та виплатою заробітної плати, а також утриманнями з неї, відображаються на пасивному рахунку 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» в такий спосіб.

1. Нарахування заробітної плати, премій, відпускних та інших виплат працівникам основного провадження: Д20 К70

2. Виплата перерахованого вище провадиться, як правило, з каси : Д 70 К 50

3. У кожному випадку, коли нараховуються суми з оплати праці, на ці суми провадиться нарахування внесків із соціального страхування та забезпечення, тобто. єдиного соціального податку, на суму 35,6 % від нарахованої суми з праці. Цей соціальний податку виплачує роботодавець, тобто. підприємство.: Д 20 До 69

4. При розрахунку заробітної плати до видачі з нарахованої суми з оплати праці віднімається 13% податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку): Д 70 До 68

5. Депонування заробітної плати, яка не отримана у строк, відображається на рахунку 76, субрахунок 76.4 «Розрахунки за депонованими сумами».

На будь-якому підприємстві виконується безліч різних господарських операцій. В результаті змінюються залишки коштів та їх джерела у балансі. Інформація про стан активів необхідна прийняття вірних управлінських рішень. Однак формувати баланс після виконання кожної операції неможливо. У зв'язку з цим для відображення переміщення коштів використовуються рахунки бухгалтерського обліку. Розглянемо далі їх докладніше.

Структура

Рахунки бухгалтерського обліку є способом угруповання відображення операцій, пасиву та активу. Для кожного з них передбачено двозначний номер та назву. На них відбиваються:

1. Дебетовий обіг.Він є сумою всіх операцій, що відображаються у відповідній частині рахунку без початкового сальдо.
2. Кредитовий обіг.Він представляє, відповідно, суму операцій, відбитих у кредиті рахунки без початкового залишку.
3. Сальдо початку і поклала край періоду.Останній визначається за інформацією про вихідний залишок у кредитовому та дебетовому оборотах.

Основні бухгалтерські рахунки

До них відносять:

1. Актив. Ці бухгалтерські рахунки показують майно підприємства. Сальдо (залишок) на них може бути лише дебетовим.
2. Пасив. Ці статті відбивають джерела коштів підприємства. Сальдо у разі лише кредитове.
3. Активно-пасивні бухгалтерські рахунки.На них показують розрахунки з підрядниками та постачальниками, замовниками та покупцями, підзвітними особами та іншими кредиторами та дебіторами.

Відповідно до проведених операцій, змішаний бухгалтерський бюджетний рахунок може в одному періоді мати активну, а в іншому - пасивну структуру. У цьому сальдо може бути як кредитовим, і дебетовим, або водночас і тим, і другим.

Актив

До нього належать такі бухгалтерські рахунки:

1. Основні засоби – 01.
2. НМА – 04.
3. Матеріали – 10.
4. Основне виробництво – 20.
5. Готові вироби – 43.
6. Каса – 50.
7. Розрахункові статті – 51.
8. Валютні рахунки – 52.
9. Фінансові вкладення – 58.

Пасив

У цій частині балансу присутні такі бухгалтерські рахунки, як:

1. Статутний капітал – 80.
2. Резервні засоби – 82.
3. Додатковий капітал – 83.
4. Збитки та прибутки - 99.
5. Розрахунки:

• за короткостроковими позиками та кредитами - 66;
• за довгостроковими кредитами та позиками - 67;
• з підрядниками та постачальниками - 60;
• з податків та зборів - 68;
• із соціального забезпечення та страхування - 69;
• з працівниками з праці - 70.

Активно-пасивна частина

До неї входять:

1. Прибули та збитки – 99.
2. Розрахунки:

• із засновниками – 75;
• з підзвітними особами – 71;
• з різними кредиторами та дебіторами - 76.

План рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності

Він використовується у компаніях будь-якої форми власності, які використовують метод подвійного запису. План розроблено відповідно до економічної класифікації рахунків. У ньому наводяться назви та коди статей першого та другого порядку. Він, як і Інструкція із застосування плану бухгалтерських рахунків, затверджений Наказом Мінфіну №94н.

Розділи

Їх всього 8:

1. Необоротні активи.
2. Запаси виробництва.
3. Виробничі витрати.
4. Готові вироби.
5. Гроші.
6. Розрахунки.
7. Капітал.
8. Фінансовий результат.

Окремим розділом виділяють позабалансові рахунки.

Методичний матеріал

Інструкція із застосування плану рахунків бухгалтерського обліку включає:

1. Економічний зміст, структуру та призначення кожної статті.
2. Порядок, відповідно до якого ведеться синтетичний облік.
3. Типова схема кореспонденції статей.

На балансових рахунках відображаються відомості про наявність та переміщення майна фірми, а також джерела його формування.

Забалансові статті

Вони показують інформацію про цінності, що не належать компанії. Таке майно може перебувати у користуванні та розпорядженні (не у власності) певний час. Наприклад, взяті в оренду кошти (рах. 001). Інструкція із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку не передбачає відображення цієї інформації у балансі. Операції на таких статтях наводяться без використання подвійного запису. Прихід враховується за дебетом, вибуття та витрата – за кредитом. Позабалансові статті не мають кореспонденції.

Економічний зміст

Інструкція з бухгалтерських рахунках встановлює три категорії за цією ознакою. У методичному матеріалі наводяться особливості відображення інформації щодо них. Зокрема:

1. Рахунки господарських коштів характеризують стан коштів певну дату. Ці рахунки все активні. Вони мають дебетове сальдо. Ведення аналітичного обліку здійснюється у грошовому та натуральному вираженні по кожному виду коштів. Кредитовий оборот показує витрати, а дебетовий – надходження.
2. Рахунки за джерелами господарських ср-в відбивають стан певну дату. Ці статті формують пасив балансу. Інструкція із застосування бухгалтерських рахунків передбачає відображення відомостей окремо на кожне джерело, як правило, у грошах. Збільшення показується за кредитом, витрата – за дебетом; сальдо – кредитове.
3. Рахунки за фінансовими результатами та господарськими процесами необхідні для забезпечення контролю над процесами постачання (заготівлі), виробництва та продажу. Ці статті включені до активу балансу.

Класифікація за структурою та призначенням

У системі обліку виділяють:

Кореспонденція

Господарська операція розглядається як задокументований факт діяльності. Він впливає на фінансовий стан підприємства. Відображення кожної операції здійснюється з використанням методу подвійного запису на рахунках бухобліку. Вона також називається кореспонденцією. Подвійний запис є відображенням операції з дебету однієї та кредиту іншої статті балансу. Кодування з допомогою рахунків бухобліку називається бухгалтерської проводкой. Зміст операції, її сума, номер первинної документації, відповідно до якої відбувається запис, кореспонденція зазначається у Журналі реєстрації.

Розрахунок

Бухгалтерський рахунок прикріплюється до кожного об'єкта господарських коштів та джерела. Як було зазначено вище, всі статті розділені на три категорії. Розглянемо порядок розрахунку активної частини.

Відображення початкового залишку здійснюється за Д. За ним також показують надходження (збільшення) господарських коштів. По К відображають їхнє вибуття (зменшення). Кінцевий залишок завжди буде дебетовим, або рівним нулю (за відсутності коштів). У процесі підрахунку оборотів (підсумків) можуть мати місце такі випадки:

• Результат обороту по Д дорівнює показнику К, Ск=0 при Сн рівному 0.
• Величина по Д > підсумку за К, Ск буде дебетовим.

Розрахунок пасиву

Відображення початкового залишку здійснюється завжди за К. Кінцеве сальдо буде кредитовим. При розрахунку можуть бути такі випадки:

• Показник обороту по Д дорівнює підсумку К, Ск=0 при Сн рівному нулю.
• Результат по Д< значения по К, Ск будет кредитовым.

Оборотно-сальдова відомість

Вона представлена ​​як зведення залишків за рахунками бухобліку за конкретний часовий проміжок. До бланку оборотно-сальдової відомості переносяться:

1. Найменування статей.
2. Початкове сальдо.
3. Кредитові та дебетові обороти за певний (звітний) період.
4. Кінцевий залишок.

Після підрахунку по всіх графах виходить три пари рівності:

1. Початкове сальдо по Д повинно відповідати цьому ж показнику К.
2. Підсумок обороту по Д дорівнює цій величині по До.
3. Кінцеве сальдо за Д відповідає цьому ж показнику за До.

Баланс

Він являє собою метод економічного угруповання та узагальнення відомостей про майно компанії з розміщення та складу. У ньому також відображається інформація щодо джерел формування цінностей у грошах на конкретну дату. Бухгалтерський баланс вважається найважливішою формою звітності підприємства. Нею можна оцінити фінансовий стан підприємства. У баланс включені активна та пасивна частини. Їхні підсумки рівні. В активі відображається конкретне майно, що знаходиться у власності компанії. Пасивна частина показує джерела формування.

Висновок

Бухгалтерська діяльність має ключове значення для підприємства. Звітність дозволяє як простежити переміщення коштів, виявити найперспективніші джерела надходження. Упорядкування балансу, облік операцій полегшує контроль за діяльністю підприємства. Показники використовують у аналізі роботи підприємства. Від них залежить перспективи розвитку.
Звітність має ключове значення і для формування податкової документації. У зв'язку з цим фахівець повинен вміти не тільки розумітися на найменуваннях рахунків та коштів, що відбиваються на них. Необхідно розуміти порядок, відповідно до якого інформація має на них вказуватися. Для полегшення роботи з рахунками затверджено відповідну Інструкцію. У ній наведено всі необхідні відомості щодо специфіки розрахунку та відображення коштів за статтями балансу.

План рахунків - структурована документація, що дозволяє віднести ті чи інші операції у відповідні розділи. Послідовне узагальнення даних дозволяє зробити точні обчислення, визначити ключові показники. Жодне працююче підприємство не обходиться без складання бухгалтерської звітності. Фахівець, який займається цією роботою, повинен бути уважним і мати певні знання. Помилки під час складання документації досить складно виправити.

Для коригування недоліків розроблено певний порядок. Неправильно складена звітність, неправильне відображення операцій із рахунках формує відповідні висновки. На підставі їхнього керівництва компанії приймає управлінські рішення. Якщо у розрахунках чи зазначенні операцій було допущено помилку, те й аналіз, і навіть планування подальшої діяльності буде також неправильним.

Регулюючі рахункипризначені для коригування вартості коштів, облік яких ведеться активних рахунках. На регулюючих рахунках ведеться облік амортизації необоротних активів.

До основних регулюючих належать такі пасивні рахунки:

02 «Амортизація основних засобів»;
05 "Амортизація нематеріальних активів".

Схема регулюючого рахунку

З часом будівлі, обладнання та інші засоби зношуються, стають непридатними. Але, завдяки їм, вже випущено продукцію, тобто. вони поступово перенесли свою вартість на собівартість своєї продукції. Процес поступового перенесення вартості коштів на собівартість продукції називається амортизацією, часто цей процес називають також зносом коштів.

Розрахунок амортизації залежить від первісної вартості (С п) коштів та терміну їхньої служби (Т с).

Наприклад, якщо термін служби основних засобів становить 10 років, то за цей час за цими основними засобами буде списано 100% їх вартості. При цьому за один рік буде списано 100%: 10 років = 10% вартості, а за один місяць 10%: 12 = 0,8% вартості основних засобів.

Амортизація за один рік, виражена у відсотках, називається нормою амортизації (На) і обчислюється за такою формулою:

На = 100 % : Т с

Якщо відома норма амортизації, то термін служби коштів можна виразити так:

Т с = 100%:

Сума амортизації за рік

А г = С п: Т с або А г = (С п - Н а): 100%

У бухгалтерському обліку найчастіше використовується сума амортизації, розрахована за місяць:

А м = С п: (Т с - 12) або А м = (С п - Н а): (12 100%)

Сума щомісячної амортизації включається до собівартості готової продукції такими проводками:

ДЕБЕТ 20 «Основне виробництво» КРЕДИТ 02 «Амортизація основних засобів» – нараховано амортизацію основних засобів за місяць;

ДЕБЕТ 20 «Основне виробництво» КРЕДИТ 05 «Амортизація нематеріальних активів» – нараховано амортизацію нематеріальних активів.

Приклад 4.3.Розрахунок амортизації основних засобів.

Н а = 100%: 8 = 12,5 (96)

А м = 36000: (8-12) = 375 (р.)

Внаслідок нарахування амортизації відбувається накопичення грошових сум для придбання нових коштів замість вибулих. Оскільки сума амортизації входить у собівартість продукції, після того, як продукція реалізована, і за неї отримані на розрахунковий рахунок, відбувається поступове накопичення грошових сум нарахованої амортизації у складі виручки від продукції. Ці кошти надалі і використовуються для придбання основних засобів і нематеріальних активів.

У процесі нарахування амортизації визначають залишкову вартість (С0) коштів, що амортизуються, як різницю між первісною вартістю активів і нарахованою амортизацією за певний період часу.

Амортизація показує процес поступового зносу коштів протягом терміну експлуатації у відсотковому та грошовому вираженні.

І господарські процеси на рахунках, що відрізається на дебеті» кредиту рахунку, що характеризує залишок відповідного рахунку. Таке угруповання дозволяє визначити порядок обліку господарських операцій на рахунках для отримання необхідної інформації.

Рахунки бухгалтерського обліку за призначенням та структурою поділяються на групи, рахунки основні, регулюючі, операційні, фінансово-результатні та позабалансові.

Основні рахунки

Основні рахунки у бухгалтерському обліку використовуються для контролю за наявністю та змінами господарських засобів та джерел їх освіти. Вони називаються основними оскільки враховуються ними об'єкти, тобто. господарські кошти та їх джерела становлять основу господарської діяльності та у своїй сукупності характеризують майновий стан підприємства. За своїми показниками (залишками) ці рахунки є основою складання балансу.

Основні рахунки поділяються на групи: рахунки матеріальні, грошові, рахунки власного капіталу та розрахункові.

Матеріальні рахунки призначені для обліку наявності та руху (надходження, витрачання) матеріальних цінностей підприємства. До них відносяться рахунки: "Основні засоби", "Нематеріальні активи", "Виробничі запаси", "Готова продукція", "Товари" та ін.

Спільним для цієї групи рахунків є те, що всі вони є активними. Сальдо мають лише дебетове, що показує наявність (залишок) цього виду матеріальних цінностей на звітну дату; оборот по дебету цих рахунків показує надходження (збільшення) матеріальних цінностей, а, по кредиту - їх зменшення.

Регулюючі рахунки.

Призначені регулювання оцінки господарських коштів чи джерел їх освіти, враховані на основних рахунках. Використовуються й ці рахунки коли за об'єктами обліку потрібно отримати додаткову інформацію, необхідну управління. Ці рахунки можуть бути як аналітичними, так і аналітичними.

Операційні

Призначені для відображення витрат, доходів та результатів діяльності підприємства. На відміну від матеріального, на операційному рахунку відбивається рух жодного, а всіх видів коштів активів, що у здійсненні тієї чи іншої господарського процесу.

Забалансові

Призначені для обліку господарських коштів, які не належали даному підприємству, але тимчасово перебувають у користуванні чи зберіганні. Ці кошти враховуються на балансі підприємств яких вони ставляться. При складанні балансу залишки цих рахунків відбиваються за результатом балансу.

20. План рахунків бухгалтерського обліку

Для отримання різнобічної інформації, яка потрібна на управління та контролю, важливе значення має застосування науково обгрунтованого плану рахунків.

Під планом рахунків розуміють систематизований перелік рахунків, визначальний організацію всієї системи бухгалтерського обліку на підприємствах, організаціях та установах з одержання інформації, яка потрібна на управління і контролю.

План рахунків розробляється на основі класифікації рахунків за їх економічним змістом та затверджується Міністерством фінансів України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів" від 28.10.98 № 1706 Міністерством фінансів України розроблено та затверджено (наказом від 30.11.99 № 291) План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій. Він є обов'язковим для всіх підприємств та організацій України (крім банків та бюджетних установ).

Прийнятий План рахунків наведено на сторінці 604.

Рахунки в Плані економічного змісту згруповані в дев'ять класів. В окремий клас виділено позабалансові рахунки. При цьому рахунки в Плані розміщені у певній послідовності: спочатку класи рахунків для обліку господарських засобів та процесів, а потім – класи рахунків для обліку джерел освіти господарських засобів.

Кожному синтетичному рахунку та субрахунку, крім назви, надано певний номер (код), тобто. умовне числове позначення. Використання кодів рахунків значно прискорює та скорочує облікову роботу, а також є необхідною умовою під час автоматизованої обробки облікової інформації на електронних обчислювальних машинах.

У Плані рахунків використано децимальну систему нумерації (кодування) рахунків. Це означає, що максимально можлива кількість синтетичних рахунків у Плані – не більше 99, а кількість субрахунків до відповідних синтетичних рахунків – не більше 9. За кожним класом закріплено певну серію номерів (кодів) рахунків з урахуванням певного резерву вільних номерів (на випадок, якщо виникне потреба у додаткових синтетичних рахунках). Номери (коди) синтетичних рахунків двоцифрові. Субрахункам присвоєно порядкові номери в межах відповідного синтетичного рахунку. Номер (код) кожного субрахунку складається з номера синтетичного рахунку та порядкового номера самого субрахунку. У цьому перша цифра номера (коду) субрахунку означає номер класу, друга - номер синтетичного рахунки, третя - номер субсчета. Наприклад, код 103 означає: 1 - клас "Необоротні активи", 0 - номер синтетичного рахунку "Основні засоби", 3 - номер субрахунку "Будівлі та споруди"; код 201 означає: 2 – номер класу "Запаси", 0 – номер синтетичного рахунку "Виробничі запаси", 1 – номер субрахунку "Сировина та матеріали".

Міністерством фінансів України надано підприємствам право у разі потреби вводити у себе будь-які субрахунки, зберігаючи при цьому нумерацію субрахунків, чинного Плану рахунків. Це дозволить забезпечити поглиблення аналітичності облікової інформації, повніше використовувати можливості сучасної обчислювальної техніки.

Для забезпечення правильного використання рахунків при відображенні господарських операцій Міністерством фінансів розроблено інструкцію до Плану рахунків. План рахунків та інструкція щодо його застосування є важливим засобом державного керівництва бухгалтерським обліком на підприємствах та в організаціях усіх форм власності, можливості узагальнення показників обліку при складанні балансу та інших форм звітності.

21. Документація, її значення

Обов'язковою умовою відображення господарських операцій на бухгалтерському обліку є оформлення їх відповідними документами.

Документи* є письмовим доказом дійсного здійснення господарської операції або письмовим розпорядженням на право її вчинення.

Спосіб оформлення господарських операцій документами називається документацією. Документація є важливим елементом методу бухгалтерського обліку: вона служить для первинного спостереження за господарськими операціями та є обов'язковою умовою для відображення їх в обліку.

Від своєчасності складання та якості документів значною мірою залежить якість самого обліку та звітності, що складається на його основі.

Порядок документального оформлення господарських операцій та вимог щодо складання документів регламентуються Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88.

Документація має важливе значення в управлінні діяльністю підприємства. У формі відповідних документів (платіжних доручень, касових ордерів, нарядів, вимог та ін.) надаються розпорядження на здійснення господарських операцій (перерахування чи видачу коштів, відпустку матеріалів, виконання роботи тощо). Для працівників, які виконують ці розпорядження (касирів, матеріально відповідальних осіб, робітників та ін), документи є обґрунтуванням здійснених ними операцій.

Особливо велике значення документів для попереднього та подальшого контролю за законністю та доцільністю господарських операцій, дотриманням державної дисципшини. Попередній контроль здійснюють керівні працівники підприємства: підписуючи документ, вони беруть він відповідальність за законність операції, оформленої цим документом. Подальший контроль здійснюють працівники бухгалтерії при прийманні та обробці документів, а також працівники податкових, фінансових та ревізійних органів.

Важливе значення документи мають у забезпеченні контролю над збереженням майна підприємства, раціональному його використанні. Суворе дотримання порядку приймання та відпустки матеріальних цінностей та коштів, здійснення розрахункових відносин лише на підставі належно оформлених документів попереджає зловживання посадових осіб. Практика свідчить, що недостачі, розтрати та безгосподарність, різні зловживання найчастіше бувають там, де документи оформлюються невчасно та неправильно, облік ведеться незадовільно.

Документи мають правове (юридичне) значення як письмовий доказ здійснення господарських операцій, а тому використовуються судовими органами при розгляді господарських позовів. Судові органи визнають за документами доказову, юридичну силу лише у тому випадку, якщо вони складені своєчасно та правильно оформлені.

Із застосуванням в обліку електронної обчислювальної техніки для збирання та обробки інформації поряд із паперовими документами широко використовуються машинні носії облікової інформації. Одні з них фіксують господарську операцію в момент її здійснення, інші - складаються за даними первинних носіїв інформації та використовуються для зручності її відпрацювання та автоматичного введення у обчислювальну машину.

22. Вимоги до змісту та оформлення документів

22. Реквізитидокументів. Від якості складання та оформлення документів значною мірою залежить повнота та достовірність показників обліку та звітності. Тому до документів висуваються вимоги: своєчасність складання, достовірність показників, правильність оформлення.

Правильно оформлений документ повинен містити показники, необхідні для забезпечення повної інформації про операцію, що здійснюється. Показники, які у документі і характеризують операцію, називаються його реквізитами. Обов'язковими реквізитами кожного документа є:

назву підприємства, від імені якого складено документ;

назва документа, його номер, код форми; дата складання документа; зміст господарської операції та її вимірювачі, підписи посадових осіб, відповідальних за зміст операції та правильність її оформлення. Залежно від характеру операції та технології обробки облікової інформації у документах можуть бути й інші додаткові реквізити.

При використанні обчислювальної техніки, реквізити документів можуть бути зафіксовані у вигляді відповідних кодів. Документи, складені за допомогою засобів обчислювальної техніки, використовуються у бухгалтерському обліку за умови надання їм юридичної сили. Такідокументи мають бути записані на матеріальних носіях (магнітних, паперових), виготовлених, розмічених та закодованих відповідно до вимог встановлених стандартів та системи кодифікації. На вимогу контролюючих або судово-слідчих органів та своїх контрагентів підприємство зобов'язане зробити копії таких документів на паперовому носії інформації.

Якщо документ не має якогось із обов'язкових реквізитів, він втрачає свою юридичну силу.

23. Порядок складання та оформлення документів.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні складатися в момент здійснення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Документи складають на бланках типових форм, затверджених Міністерством фінансів та Держкомстатом України, або на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами, а також виготовлених самостійно, які повинні мати обов'язкові реквізити типових чи спеціалізованих форм.

Документи повинні складатися чітко, розбірливо, без підчисток, помарок та інших дефектів, які б викликали сумнів у справжності документа та правильності господарської операції. Вільні рядки у документах мають прокреслюватися. Помилки у документах виправляють коректурним способом, тобто. неправильний текст або суму закреслюють тонкою рисою так, щоб можна було прочитати закреслене, а вгорі пишуть правильний текст або суму. Виправлення помилок має бути обумовлено написом "Виправлено" та підтверджено підписом осіб, які підписали цей документ, із зазначенням дати виправлення. Якщо помилка виявлена ​​обліковими працівниками в документі, складеному над бухгалтерії (наприклад, авансовому чи матеріальному звіті та інших.), необхідність її виправлення повідомляють особу, яка припустилася помилку. Таке шлю також має підписувати застереження про зроблені виправлення.

Порядок виправлення помилок у документах, складених у машинний спосіб, визначається Вказівками про організацію бухгалтерського обліку з використанням обчислювальної техніки. Документи, складені порушенням встановлених правил, немає юридичної (доказової) сили. У касових та банківських документах жодних виправлень, навіть обумовлених, не допускаються. Документи, пов'язані з оформленням грошових операцій (грошові чеки, векселі та ін.), складають на спеціальних бланках, виготовлених у такий спосіб, щоб у них не можна було зробити жодних виправлень (наприклад, друкують бланки документів на папері з водяними знаками). Такі бланки називають бланками суворого обліку та за використанням їх встановлено суворий контроль. Якщо при складанні документа на такому бланку допущено помилку, внаслідок чого бланк був зіпсований, він погашається перекресленням або шляхом надрізу і зберігається для перевірки використання бланків цих документів. Замість зіпсованого виписується новий, правильний документ.

За достовірність інформації, що міститься в документі, та якісне його складання несуть відповідальність особи, яка підписала документ.

24. Порядок перевірки та обробки документів

Документи, складені у різних господарських підрозділах (цехах, бригадах, на складах та інших.), після виконання господарських операцій передаються до бухгалтерії гаразд і терміни, встановлені головним бухгалтером. Прийняті документи підлягають обробці, мета якої - підготувати документи для наступних записів до регістрів синтетичного та аналітичного обліку. Обробка документів полягає у їх перевірці. розцінці (таксуванні^, угрупованні та контуванні).

Перевірка документів відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку повинна здійснюватися з точки зору законності операцій, дотримання вимог щодо їх оформлення та правильності арифметичних підрахунків. Виходячи з цих вимог, документи підлягають перевірці: по суті, формальній та арифметичній,

Перевірка документів по суті полягає у встановленні законності та господарської доцільності операції, оформленої документом, дотримання кошторису, норм, розцінок, лімітів.

Під час формальної перевірки документів встановлюють повноту та правильність заповнення всіх реквізитів документа, справжність підписів посадових осіб. Арифметична перевірка полягає вперевірці правильності всіх арифметичних підрахунків,які у документі.

Неправильно складені або не повністю оформлені документи повертають особам, які склали документ, для оформлення, а іноді і для складання заново.

Якщо під час перевірки документів виявлено підробку підписів чи будь-яких реквізитів чи інші зловживання, тотакі документи мають бути затримані та передані головному бухгалтеру для вжиття необхідних заходів,

Якщо під час перевіркидокумента, що надійшов від іншого підприємства, виявлено помилку, то йому про це надсилається письмове повідомлення. Після цього необхіднопростежити за отриманнямповідомлення про те, щопідприємство зробило необхіднівиправлення в своїхзаписи. В обліку даного господарства необхідновідразу зробити правильні записи нана підставі розрахунку, що додається до документа, в якому виявленопомилка. Виняток із цього правила роблять лише для установ банку. Якщо у виписці банку з поточного чи іншого рахунку підприємства показано помилкову суму (про списання або зарахування коштів), то підприємство робить у себе такий самий запис, відносячи цей сумуна рахунок банку за претензіями. Одночасно підприємство вживає заходів, щоб банк виправив у себе хибні записи. У себе обліку підприємство повторює записи, зроблені установою банку.

Наступний етап обробки документів -розцінка (таксування), що полягає у проставленні у відповідних графах документа ціни та суми, тобто. грошову оцінку натуральних показників господарської операції. Необхідність у розцінці обумовлена ​​тим, що значну кількість документів, що надходять до бухгалтерії, мають лише натуральні вимірювачі (вимоги, накладні, лімітно-забірні карти та ін.), а тому вимагають проставлення ціни та суми. Документи, в яких одним із обов'язкових реквізитів при складанні є грошовий вимірник, розцінці не підлягають.

Угруповання документів полягає у об'єднанні однорідних за змістом первинних документів у групи та записи у групувальні відомості визначення загального підсумку з кожної групі. Це дозволяє значно скоротити кількість записів в облікових регістрах.

Контування документів полягає у зазначенні кореспондуючих рахунків, у яких має бути відбито господарська операція, оформлена документом чи групою документів, тобто. у складанні бухгалтерських проводок. Переважно бухгалтерське проведення становлять на бланку того документа, яким оформлена господарська операція. Запис роблять від руки вільному місці документа чи відбитку спеціального штампу, має графи для відображення номерів кореспондуючих рахунків і суми. На бланках окремих документів (касові ордери, авансові звіти та ін.) для зазначення рахунків, що кореспондують, передбачені спеціальні графи. В окремих випадках для складання бухгалтерських проводок користуються меморіальними

Схожі реферати:

Поняття про фразеологію та фразеологічне значення, напрями розвитку російської лексики та фразеології. Форми та ступеня порівняння якісних прикметників, синтетичний та аналітичний способи утворення форм порівняльного та чудового ступеня.

Міністерство освіти РФ Камський державний політехнічний інститут Кафедра іноземних мов Папка для здачі кандидатського мінімуму

Лакуна як сигнал специфіки мов та культур. Лакуни як інструмент вивчення розуміння інокультурного тексту. Лакунарна напруга. Концепція культуротаксису. Розбіжності у мовах та культурах. Форми кореляції мови та культури.

Офіційно-діловий стиль як один із функціональних стилів сучасної російської літературної мови, суттєві ознаки та характеристика ділової документації. Основні текстові та мовні норми ділових документів, їх стилістичні особливості.

Визначення в тексті причастя II (Participle II) у функції визначення та перекладу причастя та обумовленого ним слова російською мовою. Доповнення англійського тексту відповідними за змістом словами із запропонованого словника. Англо-російська переклад текстів.

Поняття та необхідність вивчення основних правил мовної культури, визначення її значення у ділових переговорах. Вимоги до ділової мови та оцінка її якості. Сутність та різновиди документів, особливості ділового листування та її сучасні правила.

Особливості граматичних категорій латинської. Часи, форми, спосіб, застава та обличчя дієслів. Кількісні та порядкові числівники: особливості відмін і узгодження з іменниками. Приклад перекладу тексту з латинської.

Характер торгової діяльності. Переваги та недоліки повної доларизації. Договір. Форма доручення управління бізнесом. The Nature of Merchandising Activities. Full Dollarization. The Pros and Cons. Form of Power to Manage a Business.

Контрольна робота. Розставити наголос у словах, дати визначення іншомовним словам – маневри, інфляція, прецедент, маркетинг, кон'юнктура, інцидент, масштаб, підбір синонімів, складання словосполучень, утворення форми множини.

Характеристика та сфера застосування офіційно-ділового стилю. Стандартизація мови ділових паперів. Склад реквізитів ділової документації та порядок їх розташування. Основні жанри писемного ділового мовлення. Функції та особливості офіційно-ділового стилю.

Контрольна з англійської мови, складається із завдань з перекладу текстів та питань. Тема – бухгалтерський облік. Наприклад - translate the text "Money and its functions.", translate the following words, phrases and statements from Russian into English.

Суспільні функції мови. Особливості офіційно-ділового іміджу, текстові норми. Мовні норми: складання тексту документа. Динаміка норми офіційно-ділового мовлення. Види мовних помилок у діловому листі. Лексичні та синтаксичні помилки.

Походження та склад сучасної лексики російської мови. Компоненти змісту мовної особи: ціннісний, культурологічний, особистісний. Напрями поповнення російської лексики. Процес комп'ютеризації та карнаалізації мови, проникнення жаргону.

Зародження поняття "компонентний аналіз" у лінгвістичних дослідженнях. Застосування методу "компонентного аналізу" у лінгвістичній практиці. Взаємодія методу компонентного аналізу коїться з іншими методами лінгвістичних досліджень.

У сучасному мовознавстві немає єдиної думки щодо сутності та визначення фразеологічного обороту як мовної одиниці. Існують теоретичні розбіжності щодо обсягу фразеології та характері мовних фактів, що трактуються як фразеологізми.